Відмінності між версіями «Жерниця»

Версія за 12:24, 11 листопада 2021

Жерниця

Сучасні словники

Грінченко, Борис. Словарь української мови.

ЖЕРНИЦЯ, -ці, ж. = Стерня.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СТЕРНЯ, і, жін.

1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла.

Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Іван Франко, XI, 1952, 179);

Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Степан Васильченко, III, 1960, 319);

2. Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні.

Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17);

Праворуч розстилався і тягнувся на захід рівний степ, вкритий потемнілою стернею (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 37);

3. (розмовне) Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків.

Він підійшов до люстерка, вмазаного в стіні, і став роздивлятись на себе — без бороди. — Да! — сказав, водячи долонею по колючій стерні на підборідді (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 300).

Етимологія

• псл. *stьr̥nь «стерня; солома; [колючка]», очевидно, пов’язане з *tьr̥nъ «терен» і, далі, з гр. στερεός «твердий», свн. stārr «тс., жорсткий»; • зіставляється також (Petersson KZ 47, 252) з лат. stirps «стовбур, стебло»; • р. стерня́, [стернь], п. ścierń, ściernie, ч. strní, strniště, [strno], слц. strnisko, [scernisko, scireň, śćirňa], вл. šćerń, šćernišćo, šćernje, нл. sćernje, šćernišćo, болг. стърни́ще, схв. стр̑н «злаки», стр̀нūште «стерня», слн. stŕn, strniščе «тс.», цсл. стрънь;

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання