Відмінності між версіями «Жерниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
<br /> | <br /> | ||
| − | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0% | + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%C2%AB%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%C2%BB'''''Грінченко, Борис. Словарь української мови.''''']=== |
<br /> | <br /> | ||
'''ЖЕРНИЦЯ''', -ці, ж. = Стерня. | '''ЖЕРНИЦЯ''', -ці, ж. = Стерня. | ||
Версія за 12:11, 11 листопада 2021
Жерниця, -ці, ж. = Стерня. Повели їх по жерниці, а жерниця ніжки коле. АД. І. 85.
Зміст
Сучасні словники
Грінченко, Борис. Словарь української мови.
ЖЕРНИЦЯ, -ці, ж. = Стерня.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТЕРНЯ, і, жін.
1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла.
- Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Іван Франко, XI, 1952, 179);
- Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Степан Васильченко, III, 1960, 319);
2. Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні.
- Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17);
- Праворуч розстилався і тягнувся на захід рівний степ, вкритий потемнілою стернею (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 37);
3. (розмовне) Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків.
- Він підійшов до люстерка, вмазаного в стіні, і став роздивлятись на себе — без бороди. — Да! — сказав, водячи долонею по колючій стерні на підборідді (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 300).
Ілюстрації
|
|
|
|
