Женишина

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Женишина, -ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. ІІІ. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в’яла. Мет. 98.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖЕНИШИ́НА, и, чол. і жін., розм. Один з двох закоханих (чоловік або жінка). Нема в мене роду, ані женишини, Один сирота, як в полі билина (Метлинський і Костомаров. Тв., 1906, 246); [Ганна:] А у мене женишина гарнісенький!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 84).

Ілюстрації

ЖЕНИШИНА.jpg ЖЕНИШИНА 2.jpg ЖЕНИШИНА 3.jpg

Медіа

Цікаві статті та тести

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання