Женишина

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Женишина, -ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. ІІІ. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в’яла. Мет. 98.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖЕНИШИ́НА, и, чол. і жін., розм. Один з двох закоханих (чоловік або жінка). Нема в мене роду, ані женишини, Один сирота, як в полі билина (Метлинський і Костомаров. Тв., 1906, 246); [Ганна:] А у мене женишина гарнісенький!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 84).

Ілюстрації

[[ x140px]] Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання