Відмінності між версіями «Жебрувати»
(Створена сторінка: '''Жебрува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. ''Пішов уже жебр...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жебрува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. ''Пішов уже жебрувати. ''Ном. № 14292. | '''Жебрува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. ''Пішов уже жебрувати. ''Ном. № 14292. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] |
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | 1. ЖЕБРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., рідко. Те саме, що жебрати. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Лесь Мартович, Тв., 1954, 374); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 220). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось. [Неофіт-раб:] І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Леся Українка, II, 1951, 230); [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 71). | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/zhebruvaty | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | http://armiya.az/photos/2017/11/784686_1511264161.jpg | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і | ||
| + | сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}} | ||
Поточна версія на 19:47, 7 листопада 2018
Жебрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. Пішов уже жебрувати. Ном. № 14292.
Сучасні словники
1. ЖЕБРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., рідко. Те саме, що жебрати. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Лесь Мартович, Тв., 1954, 374); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 220).
2. перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось. [Неофіт-раб:] І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Леся Українка, II, 1951, 230); [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 71).
Ілюстрації
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}
