Ждання

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ждання́, -ня́, с. Ожиданіе. Ждали, ждали, та й ждання погубили. Ном. № 5627. ЖДАННЯ́, я, сер. Дія за значенням ждати. Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання, — кожен, похнюпившись, стояв і мовчав (Панас Мирний, IV, 1955, 144); І палкі мрії, і тривога, і ждання, і гаряче кохання — все це стривожило її нерви (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 114); Підвищений від ждання настрій заставив діяти (Іван Ле, Вибр., 1939, 78).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)