Відмінності між версіями «Жалісливо»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жалісливо11111.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жалісливо11111.jpg]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:B-Li-Dzheffris-Velikobritaniya-Kategoriya-Portret-1-oe-mesto-625x625.jpg]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:B-Li-Dzheffris-Velikobritaniya-Kategoriya-Portret-1-oe-mesto-625x625.jpg|140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 45139259-stock-photo-gray-sad-baby-girl-distraught.jpg | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 45139259-stock-photo-gray-sad-baby-girl-distraught.jpg|140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 15:51, 20 листопада 2018
Жалісливо, жалісно, нар. 1) Сострадательно, сердобольно. 2) Жалобно, грустно. Сидить голубка, жалосно гуде. Чуб. V. 310. Ум. Жалісненько. (Зозуленька) жалісненько закувала. Чуб. V. 756.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЖА́ЛІСЛИВО. Присл. до жа́лісливий, — Як ти себе почуваєш? — жалісливо питаю я в неї (Мирний, IV, 1955, 347); Вони [пташки] перегукуються, збираючись у далекі краї, та пищать жалісливо, бо їм сумно покидати рідні місця
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
1. Схильний до жалості, співчуття; співчутливий. — Я вдався жалісливий до всякої тварі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 164); — Добрий він був, жалісливий (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 237); — Батько мій дуже жалісливий на людське горе (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 59); // Який виражає жаль, співчуття. То була хвилина, коли і Христі серце обізвалося. Щирий і жалісливий голос Хведорів уразив його (Панас Мирний, III, 1954, 46); Його дратувало кожне жалісливе слово бідної Домни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117).
2. Сповнений суму, горя або співчуття. — То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Ольга Кобилянська, III, 1956, 32); Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом [1]
Джерела та література
Зовнішні посилання
1. [2]
2. [3]
