Жалісливець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жалісливець, -вця, м. = Жалібник. Найдуть люде, найдуть жалісливці і поховають як слід. Мир. Пов. II. 115.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Схильний до жалості, співчуття; співчутливий. — Я вдався жалісливий до всякої тварі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 164); — Добрий він був, жалісливий (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 237); — Батько мій дуже жалісливий на людське горе (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 59); // Який виражає жаль, співчуття. То була хвилина, коли і Христі серце обізвалося. Щирий і жалісливий голос Хведорів уразив його (Панас Мирний, III, 1954, 46); Його дратувало кожне жалісливе слово бідної Домни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117).

2. Сповнений суму, горя або співчуття. — То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Ольга Кобилянська, III, 1956, 32); Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом (Панас Мирний, III, 1954, 241).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання