Відмінності між версіями «Дім»

Версія за 21:33, 29 листопада 2014

Дім, дому, м. Домъ. Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Божий дім. Церков. 6. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. Макс. (1849). 10. До-дому. Домой. Ум. Дімок, домик, домок, домичок, домочок. Мав собі домочок і садок. МВ. І. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДІМ, дому, чол.

1. Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок. Широка, обсаджена кипарисами стежка веде до дверей у літній триклініум [трикліній] на розі двоповерхового дому (Леся Українка, II, 1951, 385); Дім у Семена Непийводи був такий веселий, що стріха на ньому, як у задерикуватого парубка шапка, була набакир (Остап Вишня, I, 1956, 353); * Образно. Тому й дорога нам. Радянська Вітчизна, Що їй віддаємо і силу, й уміння, і мрії політ, Що в ній ми будуємо сонячний дім Комунізму (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 9).

2. Приміщення, в якому живуть люди; житло. Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім (Леся Українка, II, 1951, 328); Радісні вигуки наповнили дім (Юрій Смолич, II, 1958, 38).

З дому: а) з свого житла. Яків поплівся з дому та до шинку (Панас Мирний, I, 1954, 276); б) з рідних місць. Сьогодні виїжджаю з дому і завтра буду за границею (Леся Українка, V, 1956, 145); Повен дім кого — велика кількість (про людей). Хай їм стидно [соромно] буде так забувати про мене, хорого. Адже повен дім людей, які вміють писати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 444).

3. Приміщення, люди, що в ньому живуть, та їх господарство. В хату вскочив господар дому, в шубі, в шапці, в калошах з снігом, низький, з злими очима й тремтячою бородою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 403); Я люблю, коли є в домі діти 1 коли вночі вони сміються (Максим Рильський, Голос, осінь, 1959, 20); // Про сім'ю або людей, що живуть в одному приміщенні. Я йду, а може, саме у цю хвилину ввесь дім вже знає страшну новину — і панна Анеля в істериці б'ється, читаючи лист: «Я вас кохав» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 267); Не знали про його переконання і в домі Карташових, де він давав урок розбещеному синкові старого полковника (Петро Панч, В дорозі, 1959, 53).

4. рідко. Монархи одного роду, що послідовно замінювали один одного. Більшість європейських держав була зайнята питанням про долю іспанських володінь у зв'язку з очікуваною смертю престарілого і бездітного іспанського короля, який походив з австрійського дому Габсбургів (Історія СРСР, II, 1957, 10); Он — палац Зимовий. В нім Розміщався царський дім (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 120).

Божий дім, заст. — церква. Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вовчок, I, 1955, 9); Дім розпусти; Публічний дім — у капіталістичному суспільстві — будинок, де живуть і приймають відвідувачів проститутки. Я аж геть пізніше дізнався, що мешкав у тайнім домі розпусти (Василь Стефаник, II, 1953, 14); [Ольга:] Тут не публічний дім! [Ряженко:] Та хіба я не знаю? Тут жіночий монастир (Іван Микитенко, I, 1957, 305); Жовтий дім, заст. — лікарня для психічнохворих. — А казали, що його в жовтий дім відправили?.. (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 306.

ДІМ, до́му, ч.

1. Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок. Широка, обсаджена кипарисами стежка веде до дверей у літній триклініум [трикліній] на розі двоповерхового дому (Л. Укр., II, 1951, 385); Дім у Семена Непийводи був такий веселий, що стріха на ньому, як у задерикуватого парубка шапка, була набакир (Вишня, І, 1956, 353); * Образно. Тому й дорога нам Радянська Вітчизна, Що їй віддаємо і силу, й уміння, і мрії політ, Що в ній ми будуємо сонячний дім Комунізму (Гірник, Друзі.., 1953, 9).

2. Приміщення, в якому живуть люди; житло. Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім (Л. Укр., II, 1951, 328); Радісні вигуки наповнили дім (Смолич, II, 1958, 38).

З до́му: а) з свого житла. Яків поплівся з дому та до шинку (Мирний, І, 1954, 276); б) з рідних місць. Сьогодні виїжджаю з дому і завтра буду за границею (Л. Укр., V, 1956, 145); По́вен дім кого — велика кількість (про людей). Хай їм стидно [соромно] буде так забувати про мене, хорого. Адже повен дім людей, які вміють писати (Коцюб., III, 1956, 444).

3. Приміщення, люди, що в ньому живуть, та їх господарство. В хату вскочив господар дому, в шубі, в шапці, в калошах з снігом, низький, з злими очима й тремтячою бородою (Коцюб., І, 1955, 403); Я люблю, коли є в домі діти І коли вночі вони сміються (Рильський, Голос. осінь, 1959, 20); // Про сім’ю або людей, що живуть в одному приміщенні. Я йду, а може, саме у цю хвилину ввесь дім вже знає страшну новину — і панна Анеля в істериці б’ється, читаючи лист: «Я вас кохав» (Коцюб., II, 1955, 267); Не знали про його переконання і в домі Карташових, де він давав урок розбещеному синкові старого полковника (Панч, В дорозі, 1959, 53).

4. рідко. Монархи одного роду, що послідовно замінювали один одного. Більшість європейських держав була зайнята питанням про долю іспанських володінь у зв’язку з очікуваною смертю престарілого і бездітного іспанського короля, який походив з австрійського дому Габсбургів (Іст. СРСР, II, 1957, 10); Он — палац Зимовий. В нім Розміщався царський дім (Нех., Ми живемо.., 1960, 120).

Бо́жий дім, заст. — церква. Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, — і заборонив (Вовчок, І, 1955, 9); Дім розпу́сти; Публі́чний дім — у капіталістичному суспільстві — будинок, де живуть і приймають відвідувачів проститутки. Я аж геть пізніше дізнався, що мешкав у тайнім домі розпусти (Стеф., II, 1953, 14); [Ольга:] Тут не публічний дім! [Ряженко:] Та хіба я не знаю? Тут жіночий монастир (Мик., І, 1957, 305); Жо́втий дім, заст. — лікарня для психічнохворих. — А казали, що його в жовтий дім відправили?.. (Гончар, Таврія.., 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 306.

Дім, до́му, м. Домъ. Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Бо́жий дім. Церков. 6. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. Макс. (1849). 10. До-до́му. Домой. Ум. Дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок. Мав собі домочок і садок. МВ. І. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 392.

дім —

1) (зменшено-пестливі — дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок) будинок для помешкання, саме помешкання, де живуть люди (див. ще ха́та); за народними віру­ваннями, дім та його забудування завжди підпадають під вплив злої сили, яка хоче пошкодити людині; але в домі за всім пильнує свій до­мови́к (див.) і не підпускає до нього нечистих з їхніми злими задумами; споконвіку волхви й відуни прога­няли нечисту силу від дому, бо ча­сом злий дух захоплює дім і не дає спокою мешканцям. Горе тому, в кого нема порядку в дому (приказ­ка); Згода дім будує, а незгода руй­нує (М. Номис); Дім на чотирьох ногах (приказка); Не пізно до свого дому і опівночі (приказка); Мав собі домочок і садок (Марко Вовчок); Домичок в неї біленький (П. Чубинський);

2) приміщення, люди, що в ньому живуть, та їхнє господар­ство. Свій дім — не ворог: коли при­йдеш, то прийме (приказка); В чу­жому домі будь привітливий, а не примітливий (приказка); Дім без господаря плаче (І. Франко);

3) Бо́­жий дім — стара народна назва церкви. Чужі, брате, сестри з Бо­жого дому йдуть (М. Максимо­вич); Дознався був владика, що слі­пий старець чинить у Божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вов­чок);

4) жо́втий дім — стара народ­на назва лікарні для психічно хво­рих;

5) ви́їзд із до́му (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 189-190.

Див. також

Додаткові відомості

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література