Відмінності між версіями «Діжун»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:diha1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:diha1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:diha2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:diha2.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:diha3.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 17:23, 9 жовтня 2018
Діжун, -на, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Зміст
Словникукраїнської мови в 11т.
ДІЖА́, і, жін.
1. Низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Вона й опару постановила.., вона й діжу з тістом на піч поставила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Молодиця вимішувала хліб в діжі (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 57); * У порівняннях. В одчинені вікна заглянув червоний, великий, як діжа, місяць (Нечуй-Левицький, I, 1956, 357).
2. розм. Виготовлене у цій посудині тісто. Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила.., що вже й діжа зійшла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 437); Затопила [Катря] в печі й стала діжу місити (Андрій Головко, II, 1957, 206).
Ілюстрації
|
|
x140px | 
|
