Дівоснуб

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:19, 28 жовтня 2018; Yopodliesna.ij18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Дівоснуб, -ба, м. = Дівошлюб. «Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе.... старость, бояръ, пословъ, дівоснубовъ». Чуб. IV. 56.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДІВОШЛЮБ -а, ч., ент.

1) Те саме, що сват.

2) діал. Сватання.

Дівошлю́б, (дівослюб), -ба м.

1) Сватъ.

2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили части дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. Cм. Злюбини.

Ілюстрації

Svatannia-1040x585.jpg Svatannja-02.jpg X1.jpg Мпрма.jpg

Медіа

Див. також

Відмінки Однина Множина
Називний дівошлюб дівошлюби
Родовий дівошлюба дівошлюбів
Давальний дівошлюбові, дівошлюбу дівошлюбам
Знахідний дівошлюб, дівошлюба дівошлюби, дівошлюбів
Орудний дівошлюбом дівошлюбами
Місцевий на/у дівошлюбі на/у дівошлюбах
Кличний дівошлюбе дівошлюби

Джерела та література

Тлумачний словник української мови

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 387.

Орфографічний словник української мови

Зовнішні посилання