Відмінності між версіями «Дьор»
м |
|||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 14:56, 23 листопада 2017
Дьор, -ру, м. Въ выраженіи: дьору дати. Удрать. Кв.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЬОР, у, чол.: ◊ Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін. Я б вже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Микола Трублаїні, I, 1955, 57).
Фразеологічний словник української мови
Дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). дава́ти дра́пка. Пан совітник скоро перечує, що вона (жінка) пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). да́ти дьо́рки. Становий поїхав, а їх (Чіпку з товариством) звелів ще кріпше держати (в чорній), щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний).
