Дурка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:48, 23 листопада 2019; Aahlushchuk.fpmv19 (обговорення • внесок)
Дурка, -ки, ж. Глупая, дурочка.
Зміст
Сучасні словники
ДУРКА, и, ж., розм. Жін. до дурень 1. Чуючи від матері й брата трохи не щодня, «яка вона дурка, чиста дурка» - вона сама вірила тому (Мирний, IV, 1955, 118); - Дурко, дурко, - каже дід, - чим же я тебе зобідив? (Барв., Опов.., 1902, 133).
ДУ́РКА, и, жін., розм. Жіночий рід до дурень 1. Чуючи від матері й брата трохи не щодня, «яка вона дурка, чиста дурка!» — вона сама вірила тому (Панас Мирний, IV, 1955, 118); — Дурко, дурко, — каже дід, — чим же я тебе зобідив? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 133).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B0
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]
