Відмінності між версіями «Дудочка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 10: Рядок 10:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dudka.jpg|x240px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dudka.jpg|x240px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dudka(2)|x240px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dudka(2).jpg|x240px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dudka(3)|x240px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dudka(3).jpg|x240px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|}
 
|}

Версія за 12:20, 19 листопада 2015

Дудочка, -ки, ж. Ум. отъ дудка. 1) Маленькая свирѣль. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. Чуб. ІІІ. 125. Вони всі в одну дудочку грають. Всѣ однимъ заняты, всѣ одинаковы. Грин. І. 233. 2) Трубочка. У тоненьку скляну дудочку.... налиймо води і нагріймо її, то вода підійметься вгору. Дещо. 54. 3) Родъ танца. Алв. 21. Тут инчі журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. І. 23.

Сучасні словники

Народний духовий музичний інструмент, в Україні відомий з княжих часів. Виготовлявся із калинової гілки, бузини, ліщини, очерету та ін. Довжина сягала 30-40 см, у нижньому кінці просвердлювали 5-6 дірочок. У західних регіонах побутували різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка, флояра.

У наш час є розповсюдженою так звана «концертна» сопілка — на відміну від народної вона має 10 отворів, що забезпечує їй хроматичний звукоряд.

Ілюстрації

Dudka.jpg Dudka(2).jpg Dudka(3).jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання