Відмінності між версіями «Дуб’я»
(Створена сторінка: '''Дуб’я, -б’я, '''''с. соб. ''Дубы. ''Наворочав їй повну яму дуб’я. ''Мнж. 4. Категорія:Ду) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показані 11 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | ''' | + | ==Словник Грінченка== |
− | [[Категорія: | + | '''Дуб'Я́, -б'я́,''' с. соб. Дубы. ''Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.'' |
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/Dub.ja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | '''ДУ́Б'Я,''' я, ''сер.'' Збірн. до дуб 1. ''Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! (Українські народні казки, 1951, 179); Страшенне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору, широко розпросторило гілки на всі боки (Панас Мирний, IV, 1955, 315).'' 2. Багаторічні листяні дерева з міцною деревиною та плодами — жолудями. | ||
+ | ===[https://orfograf_ukr.academic.ru/42894/%D0%B4%D1%83%D0%B1%27%D1%8F Орфографічний словник української мови]=== | ||
+ | '''Ду́б'я''' - іменник середнього роду. | ||
+ | |||
+ | ==Орфографія (словоформи)== | ||
+ | ===[https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%83%D0%B1%27%D1%8F Словник- портал української мови та культури]=== | ||
+ | ===[http://aztekium.pl/vidminki.py?lang=uk&online=%D0%B4%D1%83%D0%B1%27%D1%8F Відмінювання слова дуб'я]=== | ||
+ | |||
+ | ==Офіційний сайт української мови== | ||
+ | ===[https://ukrainskamova.com/publ/slovnik_sinonimiv/d/dub/27-1-0-3437 Синонімічний словник]=== | ||
+ | '''Ду́б'я''' - човни; дубці, дубки, дубочки, дубини, дубища, дубчаки, дубчики, дуби. | ||
+ | |||
+ | ==Фразеологізми== | ||
+ | ===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=24&t=512 Словник фразеологізмів]=== | ||
+ | Дуба дати (врізати) - умерти. ''– Прокинувся, Григорію? А я вже думав дуба даси (Стельмах, 3, 1982, с. 32); Жінка з дітьми пішла у найми, а він був у шинкаря за попихача, з десятої чарки, доки й дуба не дав! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 222); Одарку так скалатнуло, що вона справді мало не врізала дуба з переляку (Збанацький, 1, 1974, с. 80); А підіть ви на сповідь, щоб душу свою очистити, або спробуйте, як дуба вріжете, без карбованця душу свою в царство небесне просунути?! (Остап Вишня, 2, 1974, с. 124)'' | ||
+ | ===[http://svitslova.com/idioms-dictionary/2506-duba-pravyty.html Фразеологічний словник]=== | ||
+ | Дуба смаленого правити (в ролі прис.) – вигадувати, говорити про щось неймовірне. ''Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 194).'' | ||
+ | ===[http://oldconf.neasmo.org.ua/node/679 ФО З РОСЛИННИМ КОМПОНЕНТОМ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЛЮДИНИ]=== | ||
+ | ФО дуб неотесаний; дуб дубом; дурнем бути – не дуба гнути; дубова голова – про ’недалеку, тупу людину’. | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/dub Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | Ставати (стати) дуба (дубом) — підніматися догори, ставати у вертикальне положення, сторч, дибом. ''Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка, I, 1951, 460); А ось Іван.. має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Лесь Мартович, Тв., 1954, 50). '' | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дуб'я.jpg|200px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дуб'я2.jpg|200px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дуб'я3.jpg|200px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дуб'я4.jpg|200px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|yWT3Zm5LWgo}} | ||
+ | |||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | * Стародавні слов’яни, наші предки, молилися деревам, а особливо дуплявим, поклонялись березам, липам, '''дуб'ям'''. Під захистом предковічних лісів слов’яни виконували свої таємничі обряди. Крім того, вони мали священні дерева на полях, дорогах і поміж селами. | ||
+ | * Під могутніми '''дуб'ями''' збирались на відпочинок і на свої козацькі ради – запорозькі козаки. Калина і верба на Україні найбільш опоетизовані, оспівані рослини. Але і про дуба є дуже багато пісень, легенд, переказів, приказок, загадок, прислів’їв, коломийок. В народній медицині кора дуба успішно застосовується для лікування багатьох хвороб. Наші предки давно підмітили в’яжучі і кровоспинні властивості дубової кори. Відвар її вживається для полоскання ротової порожнини при хворобах зубів, ангінах, запаленнях слизової оболонки. | ||
+ | * Народ склав легенди про дуб. Дуб – усім деревам дерево. Наші предки вірили, що це дерево Бога грому Перуна. Грізний був Перун, перший серед слов’янських богів і богинь. Усе живе й неживе тремтіло перед його силою. І був він страшний в своєму гніві: дуже потрясав світом, метаючи вогняні стріли, в одну мить спопеляв непокірних. Щоб задобрити Перуна, слов’яни поклонялись його дереву – дубові, приносили жертви у священних дубових гаях. На честь бога у святилищах день і ніч палали багаття з дубових дров, служителі святилищ недремно пильнували, щоб вогонь не згас, бо тоді їх чекала страшна кара. | ||
+ | * З давніх-давен '''дуб'я''' вірно служили людям. Особливо цінувалися їх міцна деревина, з якої виготовляли домашнє начиння, будували фортеці, житла. Дубова кора використовувалася як найкраща дубильна речовина для вичинки шкір, а листя давало гарні фарби. У голодні роки із кори, жолудів люди випікали навіть хліб. В Україні існував добрий звичай – на відзнаку народження хлопчика садити біля хати молодий дубочок. | ||
+ | * У фольклорі '''дуб'я''' символізували молодих хлопців, міцність і велику силу людини. Існує стара легенда про дуб. Красивий парубок покохав молодицю. Хотіли вони одружитися та кляті вороги на Русь набігли. І пішов парубок землю рідну захищати. Просив він дівчину, щоб пам’ятала та чекала його. Проте, не витримала молодиця і віддала своє серце іншому. Повернувся парубок додому і заплакав з відчаю. Не став їй докоряти, а лише просив Бога зробити його дубом в її садочку. Щоб виходила вона в садочок і слухала, як він плаче, щоб кожного мандрівника міг він своїми гілками вкрити і розповісти про свою долю. | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | Додаткові відомості | ||
+ | *[https://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-dub/ Цікаві факти про дуб] | ||
+ | *[http://factosvit.com.ua/dub-likuvalni-vlastivosti/ Дуб (лікувальні властивості)] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 10:39, 21 листопада 2018
Зміст
Словник Грінченка
Дуб'Я́, -б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДУ́Б'Я, я, сер. Збірн. до дуб 1. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! (Українські народні казки, 1951, 179); Страшенне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору, широко розпросторило гілки на всі боки (Панас Мирний, IV, 1955, 315). 2. Багаторічні листяні дерева з міцною деревиною та плодами — жолудями.
Орфографічний словник української мови
Ду́б'я - іменник середнього роду.
Орфографія (словоформи)
Словник- портал української мови та культури
Відмінювання слова дуб'я
Офіційний сайт української мови
Синонімічний словник
Ду́б'я - човни; дубці, дубки, дубочки, дубини, дубища, дубчаки, дубчики, дуби.
Фразеологізми
Словник фразеологізмів
Дуба дати (врізати) - умерти. – Прокинувся, Григорію? А я вже думав дуба даси (Стельмах, 3, 1982, с. 32); Жінка з дітьми пішла у найми, а він був у шинкаря за попихача, з десятої чарки, доки й дуба не дав! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 222); Одарку так скалатнуло, що вона справді мало не врізала дуба з переляку (Збанацький, 1, 1974, с. 80); А підіть ви на сповідь, щоб душу свою очистити, або спробуйте, як дуба вріжете, без карбованця душу свою в царство небесне просунути?! (Остап Вишня, 2, 1974, с. 124)
Фразеологічний словник
Дуба смаленого правити (в ролі прис.) – вигадувати, говорити про щось неймовірне. Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 194).
ФО З РОСЛИННИМ КОМПОНЕНТОМ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЛЮДИНИ
ФО дуб неотесаний; дуб дубом; дурнем бути – не дуба гнути; дубова голова – про ’недалеку, тупу людину’.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ставати (стати) дуба (дубом) — підніматися догори, ставати у вертикальне положення, сторч, дибом. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка, I, 1951, 460); А ось Іван.. має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Лесь Мартович, Тв., 1954, 50).
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
- Стародавні слов’яни, наші предки, молилися деревам, а особливо дуплявим, поклонялись березам, липам, дуб'ям. Під захистом предковічних лісів слов’яни виконували свої таємничі обряди. Крім того, вони мали священні дерева на полях, дорогах і поміж селами.
- Під могутніми дуб'ями збирались на відпочинок і на свої козацькі ради – запорозькі козаки. Калина і верба на Україні найбільш опоетизовані, оспівані рослини. Але і про дуба є дуже багато пісень, легенд, переказів, приказок, загадок, прислів’їв, коломийок. В народній медицині кора дуба успішно застосовується для лікування багатьох хвороб. Наші предки давно підмітили в’яжучі і кровоспинні властивості дубової кори. Відвар її вживається для полоскання ротової порожнини при хворобах зубів, ангінах, запаленнях слизової оболонки.
- Народ склав легенди про дуб. Дуб – усім деревам дерево. Наші предки вірили, що це дерево Бога грому Перуна. Грізний був Перун, перший серед слов’янських богів і богинь. Усе живе й неживе тремтіло перед його силою. І був він страшний в своєму гніві: дуже потрясав світом, метаючи вогняні стріли, в одну мить спопеляв непокірних. Щоб задобрити Перуна, слов’яни поклонялись його дереву – дубові, приносили жертви у священних дубових гаях. На честь бога у святилищах день і ніч палали багаття з дубових дров, служителі святилищ недремно пильнували, щоб вогонь не згас, бо тоді їх чекала страшна кара.
- З давніх-давен дуб'я вірно служили людям. Особливо цінувалися їх міцна деревина, з якої виготовляли домашнє начиння, будували фортеці, житла. Дубова кора використовувалася як найкраща дубильна речовина для вичинки шкір, а листя давало гарні фарби. У голодні роки із кори, жолудів люди випікали навіть хліб. В Україні існував добрий звичай – на відзнаку народження хлопчика садити біля хати молодий дубочок.
- У фольклорі дуб'я символізували молодих хлопців, міцність і велику силу людини. Існує стара легенда про дуб. Красивий парубок покохав молодицю. Хотіли вони одружитися та кляті вороги на Русь набігли. І пішов парубок землю рідну захищати. Просив він дівчину, щоб пам’ятала та чекала його. Проте, не витримала молодиця і віддала своє серце іншому. Повернувся парубок додому і заплакав з відчаю. Не став їй докоряти, а лише просив Бога зробити його дубом в її садочку. Щоб виходила вона в садочок і слухала, як він плаче, щоб кожного мандрівника міг він своїми гілками вкрити і розповісти про свою долю.
Див. також
Додаткові відомості