Дроворуб

Дроворуб, -ба, м. Дровосѣкъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДРОВОРУ́Б, а, чол. Той, хто займається рубанням лісу на дрова. Повалились люди, неначе тріски полетіли під сокирою зручного, жвавого дроворуба (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 33); Увечері повернулися з роботи дроворуби (Олесь Донченко, III, 1956, 290). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 420.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Дровору́б, -ба, м. Дровосѣкъ.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДРОВОРУ́Б, а, ч. Той, хто займається рубанням лісу на дрова. Повалились люди, неначе тріски полетіли під сокирою зручного, жвавого дроворуба (Н.-Лев., IV, 1956, 33); Увечері повернулися з роботи дроворуби (Донч., III, 1956, 290). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 420.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

дроворуб -а, ч. Той, хто займається рубанням лісу на дрова.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.