Дремлик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дремлик, -ка, м. Раст. Orchis morio.рід багаторічних рослин родини Зозулинцеві

Сучасні словники

  1. Деякі його представники використовуються як декоративні та лікарські культури.
  2. Кору́чка чемерникоподі́бна,[1] коручка широколи́ста,[1][2] коручка морозникови́дна,[2] дре́млик широколи́стий[2] (Epipactis helleborine)[3] — рідкісна багаторічна рослина родини Зозулинцев
  3. Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10-35 см. Зростає в Карпатах, Передкарпатті, Розточці, Опіллі, південній частині Полісся, в Лісостепу, в Криму. Росте на сухих луках, гірських лучних схилах на висоті 900-1000 м над рівнем моря, на галявинах та узліссях.
    Чисельність зменшується через збирання рослин на букети та як лікарської сировини, викошування, випасання худоби.
  1. Коручка боло́тна (Epipactis palustris) — багаторічна рослина родини Зозулинцеві. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий» та до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи у статусі «Вид поза небезпекою». Малопоширена декоративна культура.

Ілюстрації

16.JPG 17.JPG 18.jpg 19.jpg

Медіа

Опис

Трав'яниста рослина 20-70 см заввишки, гемікриптофіт. Кореневище довге, повзуче, розгалужене. Кожна особина має кілька прямих стебел блідо-зеленого або рожевуватого кольору, у верхній частині злегка опушених. Листки (4-8 штук) чергові, довгасто-яйцеподібні, ланцетні. Нижні завдовжки 10-20 см, верхні — дрібніші, за розміром наближаються до приквітків.

Суцвіття — нещільна багатоквіткова китиця, яка складається з 6-12 квіток. Приквітки довгі, ланцетні. Квітки до 2,5 см завдовжки, звислі. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, 9-11,5 мм завдовжки, зеленкуваті, зсередини зеленкувато-білі або червонуваті, внутрішні — довгасто-яйцеподібні, білуваті, з рожевими смужками; губа довша за зовнішні листочки оцвітини. Зав'язь веретеноподібна, коротко опушена. Насіння дрібне, схоже на пил, у кожному плоді міститься приблизно 4,5 тисячі насінин.

Екологія

Коручна болотна надає перевагу заторфованим долинам річок, улоговинам, заболоченим схилам з мокрими і сирими торфовоболотними ґрунтами. В Карпатах часто зростає на гірських висячих болотах, в Розточчі и Опіллі — на евтрофних торфових трав'яногіпнових болотах, у Поліссі — на мезотрофних болотах. Інколи трапляється на заростаючих ділянках покинутих торфових кар'єрів. Найкраще розвивається на нейтральних або лужних ґрунтах. Стійка до морозів, але чутлива до висихання ґрунту: за недостатнього зволоження утворює низькі рослини з невеликою кількістю квіток.

Розмножується насінням та вегетативно. Квітне у червні-липні. Коручка болотна запилюється осами, джмелями, мурахами, рідше відбувається самозапилення. Для приваблення запилювачів квітка виділяє п'янкий нектар (його властивості можуть бути зумовлені наявністю дріжджів). Комаха після відвідин декількох квіток не здатна до польоту, а лише повзає, переносячи пилок. Це зумовлює високий відсоток запилених квітів — близько 80 % у суцвітті. Плодоносить у липні-вересні. Схожість насіння становить 70 %. Ця рослина утворює міжвидові гібриди з коручкою темно-червоною і коручкою чемерникоподібною.

Зазвичай популяції цього виду щільні та складаються з особин різного віку, які утворюються вегетативним розмноженням. Повний розвиток рослини від насінини до першого цвітіння триває 10-12 років. Для успішного розвитку сіянець має обов'язково утворити мікоризу, втім доросла рослина не надто залежить від симбіотичних відносин з грибом.

Джерела та література

  • Wikipedia
  • Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Зовнішні посилання