Дрант

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дрант, -ту, м. = Дрантя. Вх. Лем. 411.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДРА́НТЯ, я, сер., збірн.

1. Дуже старий, зношений і рваний одяг. Дівчина в дранті, в драних черевиках товче, плачучи, ступу (Степан Васильченко, III, 1960, 336); З-під рундуків.. вилазять замурзані, в пошматаному дранті каліки перехожі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 213); // Непотрібні старі, рвані носильні речі (взуття, постіль і т. ін.). Мартин вийшов, а Янко зразу кинув халяву у заплісніле [запліснявіле] шкіряне дрантя (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 110); // Клапті, обривки матерії, одягу. Марина в драній рядняній сорочці, що кругом неї так і майтолалася своїм дрантям, мов вітер, мчала з двору в поле (Панас Мирний, IV, 1955, 235).

2. розм., рідко. Одяг взагалі. Тепер фабрики випускають стільки готового дрантя, що селянам невигідно давати шити (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 206).

3. зневажл. Про все негідне, погане, непридатне. — Давно були парубки, а тепер що? Саме дрантя! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 59); — Ну, от, наприклад, мій капелюшик: вчора я збігала всю Ялту і знайшла оце дрантя (Леся Українка, III, 1952, 605).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Дра́нтя, -тя, с.

1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Ном. № 10519. Яка там свита — дрантя саме. Канев. у.

2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Камен. у. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Камен. у. Ум. дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує. Камен. у.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 407.

Український тлумачний словник

Зовнішні посилання