Драгун

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Драгун, -на, м. Драгунъ. Чому рано не була? Боялася драгуна. Чуб. ІІІ. 102.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник

ДРАГУ́Н, а, чол. У царській і деяких іноземних арміях — воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю.

ВІКІ-словник

Драгун — вид кавалерії; назва присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою і в пішому строю;

Драгун — невключена територія в окрузі Кочіс, штат Аризона, США;

Драгун — гори в штаті Аризона, США.

Драгу́ни (фр. dragons , буквально — «дракон») — вид кавалерії; назва присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою і в пішому строю. Назва походить від «дракона» (dragon) — короткоствольного варіанту мушкетона, вживаному французькими кінними піхотинцями[1][2].

У колишні часи під цією ж назвою розумілася піхота, посаджена на коней. Слово «драгуни» вперше з'явилося в історії в XVI ст.: маршал Бріссак під час окупації П'ємонту (1550—60) посадив на коней добірних, сміливих піхотинців, дав цьому загону назву «драгуни» і застосовував його для швидких набігів.

Билися, проте, ці драгуни пішки. Перший полководець, що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король Густав-Адольф.

Драгунські полки, правильно організовані, перш за все з'явилися у Франції за Людовика XIV (1668). У XIX в Німеччині, Австрії, Франції і Англії біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, в Італії ж їх зовсім не було.

У московській армії слово «драгуни» вперше з'являється за Романова Михайла Феодоровича, коли в 1631 із завербованих іноземців був сформований 1-й драгунський полк, що в 1632 брав участь у бою в складі війська Шеїна під Смоленськом.

Потім драгуни стали поповнюватися російськими охочими людьми (добровольцями) і охрещеними татарами. До кінця царювання Олексія Михайловича драгунів було вже понад 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні мушкетами, шпагами, бердишами і короткими списами.

У 20 столітті майже вся кавалерія де-факто стала драгунською — атакувати верхи на коні піхоту з автоматичною зброєю було б недоцільно через великі втрати. Під час Другої світової війни кавалерія драгунського типу була, образно кажучи, «квазімотопіхотою» — діючи там де недоцільно чи складно було застосовувати механізовані війська.

Ілюстрації

Драгун 1.jpg Драгун 2.jpg Драун3.jpg Драгун4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання