Дослідник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дослідник, -ка, м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови (Академічний тлумачний словник (1970—1980)) ДОСЛІ́ДНИК, а, чол.: 1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. 2. Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін.

Дослі́дник — людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань. Дослідник займається дослідженням, пошуком знань, використовуючи будь-який систематичний метод (наприклад науковий метод), з метою встановлення фактів. В більш вузькому сенсі, дослідник — це людина, яка проводить досліди. Наприклад, аграрні дослідники провадять досліди з вирощування сільськогосподарських культур, виведення нових сортів тощо. Дослідники можуть працювати в наукових, промислових, навчальних, державних або приватних закладах та установах. Також можуть займатися приватними, особистими дослідженнями. Слово дослідник має наступні синоніми: 1. розвідник 2. вчений 3. науковець 4. винахідник 5. шукач 6. практик 7. експериментатор

Вікіпедія Досдіник

Ілюстрації

Ds2.jpg Ds3.jpg Ds4.jpg Ds6.jpg

Медіа

Дослідник відео

Див. також

Цікавий факт про дослідників Антарктики

Першими російськими людьми, що висадилися в 1911 році на антарктичному материку, були Олександр Кучин, Дмитро Горев і Антон Омельченко. Їх пам’ять увічнена. Іменем А. Кучина названий льодовик на Землі Уїлкса. Одна з бухт на березі Отса, де працювала експедиція Р. Скотта, названа ім’ям Омельченко. У морі Дейвіса, поблизу берега Правди, є острів Горєва.

Дослідники України

Володимир Іванович Вернадський (1863—1945) Вітчизняний природознавець, геолог, геохімік, мінералог, основопо- ложник геохімії, радіогеології, біохімії. Академік, перший президент АН України (1919—1921 рр.). Проводив дослідження в Україні (Полтавщина, Житомирщина, Передкарпаття, Крим). Фундатор вчення про біосферу і ноо- сферу, перший дослідник геохімічних закономірностей будови й складу Землі. Під його керівництвом було проведено дослідження родовищ радіоактивних елементів.

Павло Аполлонович Тутковський (1858—1930) Український геолог, гідролог, географ, палеонтолог, академік АН Украї- ни. Один з організаторів і перший директор Національного географічного музею України. Автор наукових праць з питань мінералогії, палеонтології, четвертинної геології. Запропонував теорію еолового походження лесів. Здій- снив перші спроби фізико-географічного районування Волині, дав загальну характеристику підземних вод України, розробив природне районування України.

Степан Львович Рудницький (1877—1937) Український географ, працював в університетах Львова, Кам’янця-Поділь- ського, Праги, Харкова. Здійснив експедиції у Карпати, Закарпаття, Поділля, Придніпров’я, досліджував басейн Дністра. Автор «Краткої географії України» (1910—1914 рр.), шкільних підручників з географії України, наукових праць з питань геоморфології та соціально-економічної географії, краєзнавства та зем- лезнавства. Заклав підґрунтя політичної географії України, проголошував ідею самостійності й незалежності України. Організатор і директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії (1927).

Костянтин Григорович Воблий (1876—1947) Український економгеограф, економіст, статистик, відомий дослідник природи, академік АН України. Працював завідуючим кафедрою економіч- ної географії Київського університету. Основні наукові праці присвячені про- блемам розвитку і розміщення продуктивних сил України, створенню нових галузей промисловості і комплексному розвитку районів. Розробив схему економічного районування України.

Петро Степанович Погребняк (1900—1976) Видатний природознавець, лісівник, ґрунтознавець, геоботанік, дослід- ник ландшафтів, академік АН України. Організатор і директор Інституту лісівництва. Займався вивченням екології рослин, лісового ґрунтознавства, типології лісів. У 1852—1956 рр. провів велику роботу з вивчення природи і залісення Олешківських пісків, стверджуючи, що даний ландшафт вто- ринний. Започаткував освоєння великих піщаних територій Херсонщини. Обґрунтував потребу створення в Україні широкої мережі еколого-географіч- них центрів. З 1950 до 1962 р.— Голова Українського товариства охорони природи.

Володимир Михайлович Кубійович (1900—1985) Загальновизнаний світовим науковим співтовариством географ, демограф і картограф. Наукові дослідження присвячені життю населення та особли- востям розвитку господарства Карпат. Головний редактор 10-томної «Енци- клопедії українознавства», один зі створювачів «Атласу України і суміжних країн», «Географії українських і суміжних земель». Автор багатьох статей з проблем географії України, розміщених в енциклопедіях зарубіжних країн.

Джерела та література

Зовнішні посилання