Відмінності між версіями «Досада»
м |
м |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | + | ===[http://sum.in.ua/s/Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| − | + | Досада, -ди | |
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57). | 1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57). | ||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52). | 2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52). | ||
| − | ===Словники України on-line=== | + | ===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/Словники України on-line]=== |
| − | + | доса́да – іменник жіночого роду | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1534.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1534.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:5754.jpg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1489726083183382130.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | {{#ev:youtube|c7sX4bRAZpI}} | |
| − | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | [http://slovopedia.org.ua/49/53396/357337.html Що таке досада] | |
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | [http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ Словники України on-line] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
<noinclude> | <noinclude> | ||
Версія за 20:33, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Досада, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата велика досада. Ном. № 9626. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3665. Ум. Досадонька. Чуб. V. 448.
Сучасні словники
української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Досада, -ди
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57). ♦ Зганяти (зігнати) досаду див. зганяти.
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57).
♦ Зганяти (зігнати) досаду.
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).
України on-line
доса́да – іменник жіночого роду
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
