Докора

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Доко́ра, -ри, ж. = докір. Мир. ХРВ. 269.

Сучасні словники

1)ДОКО́РА, и, жін., рідко. Те саме, що докір. Сміх над його молитвами, над його сльозами, товариська зрада, докора — разом кинулись йому в голову (Панас Мирний, II, 1954, 203).

2)ДО́КІ́Р, кору, чол. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 362); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 103).

Ілюстрації

Докір1.jpg Докір2.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див.також

Джерела та література

Академічний тлумачний словник

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/dokora http://sum.in.ua/s/dokir