Довірити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Довірити. См. Довіряти.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДОВІ́РИТИ див. довіряти. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 335.

ДОВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОВІРИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв(Іван Котляревський, I, 1952, 112); Дома, в школі, в піонерах і комсомолі не лише на словах, а всім життям її вчили довіряти своїй людині (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 354). 2. перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. Він знав, що, довіряючи йому пост начальника райполітвідділу, партія чекала від нього більшовицької боротьби за оздоровлення транспорту(Олесь Донченко, I, 1956, 379); Для здоров'я дитини ліпше було найняти здорову селянку за мамку. У селі знайшлися дві покритки, ..але пані боялася довірити їм дитину (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86); Він цілковито погодився з Мандрикою, що серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю (Андрій Головко, II, 1957, 548). 3. перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін. — Не довіряй таємниці другу своєму, бо у друга твого є ще ближчий друг (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 104); Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 12); Кому довірити свої молодечі інтимні почуття — цьому навчає лише багатюща життєва школа...(Іван Ле, Право.., 1957, 13). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 335.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДОВІ́РИТИ див. довіря́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 335.

СЛОВНИК.ua

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

довірити - дієслово, доконаний вид, II дієвідміна МАЙБУТНІЙ ЧАС

	ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа довірю довіримо 2 особа довіриш довірите 3 особа довірить довірять МИНУЛИЙ ЧАС

	ОДНИНА	МНОЖИНА

Чоловічий рід довірив довірили Жіночий рід довірила Середній рід довірило НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

	ОДНИНА	МНОЖИНА

1 особа довірмо 2 особа довір довірте ДІЄПРИСЛІВНИК Теперішній час Минулий час довіривши


Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ілюстрації

Довіряти.jpg Довірити.jpg ДОВІ́РИТИ2.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[http адреса слова]

[адреса посилання]