Днедавній

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Днедавній, -я, -є. Очень давній. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

УКРЛІТ.ORGднедавній

ДНЕДА́ВНІЙ, я, є, розм. ДНЕДА́ВНИЙ, а, е.

1. Який існував, відбувався, був поширений колись давно. А я так мало, небагато Благав у бога.. Вдвох тихенько заспівать [з Оксаною] Ту думу сумную, днедавну, Про лицаря того гетьмана (Шевч., II, 1953, 218); В степах днедавніх половецьких Доходив я завдань мистецьких, І довго Музи чистий спів Мені, самотньому, бринів (Черн., Поезії, 1952, 121); І знов над багнетами пісня чаїна Днедавні нагадує ночі і дні (Перв, II, 1958, 410).

2. Дуже старий, давній. Плаче вранці Ярославна В Путивлі-городі на брамі, — Жаліється, а перед нею Стоїть стіною ліс днедавній (Перв., І, 1958, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 314.