Відмінності між версіями «Длубати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Длубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Ковырять. ''Чого ти все в носі длубаєш? ''2) = '''Длубатися 2. ''' [[Ка...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Длубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Ковырять. ''Чого ти все в носі длубаєш? ''2) = '''Длубатися 2. '''
 
'''Длубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Ковырять. ''Чого ти все в носі длубаєш? ''2) = '''Длубатися 2. '''
 +
 +
== Сучасні словники ==
 +
'''[http://sum.in.ua/s/dlubaty Академічний тлумачний словник (1970—1980])''':
 +
 +
ДЛУБАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм.
 +
 +
1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Іван Микитенко, II, 1957, 257); Орися.. попросила не колупати ножиками столів, не писати на стінах, не псувати підвіконня, не длубати кору на деревах (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 231).
 +
 +
2. Те саме, що колупати 2. — Мама тобі не спекли [пиріжків], — відказує йому дівчинка. — Чому? — допитується Андрійко. — Бо ти к’ївий чойт, — длубаючи в носі, протягує найменше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441).
 +
 +
'''[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/41026/%D0%B4%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B8 Український тлумачний словник]''':
 +
ДЛУБАТИ-аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм.
 +
 +
1) Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню.
 +
 +
2) Те саме, що колупати 2).
 +
 +
'''Інші словники:'''
 +
 +
'''Длубати''' — дієслово недоконаного виду розм …  Орфографічний словник української мови
 +
 +
'''Подлубати''' — аю, аєш, док., розм. 1) Док. до длубати 1). Подлубати долівку. 2) Длубати, колупати якийсь час. •• В голові/ подлу/бати жарт. розміркувати, обдумати …  Український тлумачний словник
 +
 +
'''Долубати''' — а/ю, а/єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длубати …  Український тлумачний словник
 +
 +
'''Довбати''' — I = довбти (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), роздовбувати, роздовбати, длубати; продовбувати, продовбати, продовбти (отвір, дірку); видовбувати, видовбати (заглибину, ямку) II ▶ див. дзьобати, колупати, критикувати …  Словник синонімів української мови
 +
 +
'''Видлубати''' — дієслово доконаного виду розм …  Орфографічний словник української мови
 +
 +
== Цікаво ==
 +
 +
'''[http://rhymester.org/ua/index.php?q=%D0%B4%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B8 Рими до слова "Длубати"]'''
 +
 +
 +
== Джерело ==
 +
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/12527-dlubaty.html Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко] : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 +
Том 1, ст. 393.
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]
 
[[Категорія:Дл]]
 
[[Категорія:Дл]]

Версія за 21:58, 7 грудня 2014

Длубати, -баю, -єш, гл. 1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш? 2) = Длубатися 2.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980):

ДЛУБАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм.

1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Іван Микитенко, II, 1957, 257); Орися.. попросила не колупати ножиками столів, не писати на стінах, не псувати підвіконня, не длубати кору на деревах (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 231).

2. Те саме, що колупати 2. — Мама тобі не спекли [пиріжків], — відказує йому дівчинка. — Чому? — допитується Андрійко. — Бо ти к’ївий чойт, — длубаючи в носі, протягує найменше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441).

Український тлумачний словник: ДЛУБАТИ-аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм.

1) Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню.

2) Те саме, що колупати 2).

Інші словники:

Длубати — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови

Подлубати — аю, аєш, док., розм. 1) Док. до длубати 1). Подлубати долівку. 2) Длубати, колупати якийсь час. •• В голові/ подлу/бати жарт. розміркувати, обдумати … Український тлумачний словник

Долубати — а/ю, а/єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длубати … Український тлумачний словник

Довбати — I = довбти (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), роздовбувати, роздовбати, длубати; продовбувати, продовбати, продовбти (отвір, дірку); видовбувати, видовбати (заглибину, ямку) II ▶ див. дзьобати, колупати, критикувати … Словник синонімів української мови

Видлубати — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови

Цікаво

Рими до слова "Длубати"


Джерело

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 393.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Длубати&oldid=127036