Диво

Диво, -ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или рѣдкое явленіе. Кілько світа, тілько й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило тополею стала. Шевч. 18. Велике диво опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Диво! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На диво. На диво, на удивленіе. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в диво. Не въ диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Дивом дивуватися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849) 88. Тоді б кругом уста веселі піснями Бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. К. Псал. 294. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. Макс. (1849) 52. 2) Родъ хоровода. Грин. ІІІ. 114. Ум. Дивце. О. 1862. X. 31.