Відмінності між версіями «Дивовижа»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyvo.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dyvo.jpg|x720px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 11:59, 19 листопада 2015
Дивовижа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Уман. у. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. Рк. Макс. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. Рудч. Ск. ІІ. 172. На-в-дивовижу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім навдивовижу. Васильк. у. В дивовижу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Грин. II. 274. Не в дивовижу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. Кв. Те, що викликає подив, здивування; власне стан здивування. Явища непояснимі відомими фізичними, психічними процесами; їх відносять на рахунок діяння надприродних сил.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
