Дивниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:47, 25 листопада 2014; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Дивни́ця, -ці, ж. Удивленіе. Дивниця кому. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
