Відмінності між версіями «Дивень»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
 
Рядок 12: Рядок 12:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:23c7da89-254c-43c4-9c38-cf05dab4dca7.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:23c7da89-254c-43c4-9c38-cf05dab4dca7.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
 
|}
 
|}
  

Поточна версія на 17:36, 3 листопада 2018


Дивень, -вця, м. Хлѣбъ въ видѣ толстаго кольца: его пекутъ на свадьбу для невѣсты, которая должна сквозь него посмотрѣть на гостей. Полт.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

23c7da89-254c-43c4-9c38-cf05dab4dca7.jpg

Медіа

.

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Дивень — обрядовий хліб, аналогічний за своїм ритуальним призначенням колачеві. Його виробляли найчастіше з плетінкивтроє чи вчетверо, а потім її краї з'єднували, щоб утворилося замкнене коло. Дивень прикрашали очеретинками чи плодовими гілочками, обплетеними тістом, а зверху чіпляли квітку з жита, калини, квітів (живих або штучних). Цей хліб здебільшого характерний для Півдня, частково — Полтавщини й Слобожанщини. У деяких районах для дивню взагалі не випікали хлібинку, а обмежувалися гілочками, запеченими на спеціальних рогачиках і прикрашеними стрічками, квітами, колоссям, калиною, барвінком.