Дибуляти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. - Ондечки старий дибуля. Черниг. г. - Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Коб., III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Стельмах, Хліб.., 1959, 143).


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання