Дибуляти

Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.

 — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Коб., III, 1956, 444); 

Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Стельмах, Хліб.., 1959, 143).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації