Диба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:26, 15 жовтня 2018; Ookotsiuba.if18 (обговорення • внесок)
Диба, нар. Дыбомъ. Як скочить Лев аж диба стала грива. Гліб. 21.
1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).
