Дзвоник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дзвоник, -ка, м. 1) = Дзвінок въ 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) мн. Дзвоники. Раст. Колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзвоничок. Ком. II. 81.

Словник української мови: в 11 тт.

ДЗВО́НИКИ, ів, мн. (одн. дзво́ник, а, ч.). Трав’яниста або напівкущова рослина з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими і т. ін. квітками, що формою нагадують маленькі дзвони. В парку, за словами старожилів, було багато фіалок, конвалій,.. дзвоників та інших квітів (Парк Олександрія, 1949, 99).

ДЗВОНИК 1, а, чол. Те саме, що дзвінок. Чути кроки і срібний дзвін ручного дзвоника (Іван Кочерга, III, 1956, 16); * Образно. Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті, то спускався й розсипав дзвоники над самою головою (Юрій Яновський, II, 1954, 141).

Ілюстрації

D0.jpg D20.jpg D30.jpg Zvinochki.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Словнику української мови у 11 томах