Двоїтися

Двоїтися, -юся, -їшся, гл. Раздваиваться. Зміевск. у.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 222. ДВОЇ́ТИСЯ, двою, двоїш, недок.

1. перех. Ділити надвоє; роздвоювати. Франко не двоїв себе на письменника і приватну людину (Письменники зблизька, 1958, 41); — Доки ми будемо виховувати людей.. «по етапах?» Доки ми будемо двоїти поняття формування людської душі? (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 59).

2. неперех., діал. Лицемірити. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 284).

Ілюстрації