Дати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дати, -ся. См. Давати, -ся.

Сучасні словники

ДАТИ, даю, даєш; мин. ч. давав, давала, ло; наказ. сп. давай; недок., ДАТИ, дам, даси, дасть; дамо, дасте, дадуть; мин. ч. дав, дала, ло; наказ. сп. дай; док.

1. перех. Передавати від однієї особи до іншої. Ївга взяла усе господарство у свої руки.., а тільки які лучаться гроші, то усе батькові дає (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 257); Назносили Марині одежі — той те дає, другий друге тиче (Панас Мирний, IV, 1955, 252); — Добряча шапка. Чабанська... Це мені Хома дав (Олесь Гончар, III, 1959, 76); // Надавати в чиєсь користування. [Любов:] Я ж сказала, що даю хату на вечірку (Леся Українка, II, 1951, 19); Раз якось голова послав до Миколи десяцького, щоб він дав свого коня під станового (Нечуй-Левицький, II, 1956, 259); // Платити, виплачувати. — Не по полтинику на день буду тобі давати, а від сьогодні по цілковому (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 407); — Що візьмеш, небого? За рік, чи як? — А що дасте (Тарас Шевченко, I, 1951, 315); // Повідомляти, передавати (адресу, телефон). — А коли од'їжджав, проводжала І на пам'ять адресу дала (Володимир Сосюра, I, 1957, 337); // Пропонувати, звільняти (місце). А молоді Чайченки хоч і рядком сидітимуть, та була між ними як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає — доторкнутись стережеться (Марко Вовчок, I, 1955, 237); Посувались на лавах люди, щоб дати місце новим (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352).

Давати (дати) землю (ґрунт і т. ін.) — наділяти землею (ґрунтом і т. ін.). І в других селах давали їм [селянам] землю неродючу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — А таки чутно між людьми, що будуть відбирати панські ґрунти та давати людям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 113).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 214. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 359 Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 214. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 353.

Зовнішні посилання