Відмінності між версіями «Гідність»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | |||
| + | '''ГІ́ДНІСТЬ,''' ''ності, жін.'' | ||
| + | '''1.''' '''''Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості.''''' [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка, II, 1951, 190); — Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність (Василь Стефаник, І, 1949, 167); Образ Юрія Брянського, радянської людини з її високими гідностями, належить до найяскравіших образів української літератури (Мовознавство, VI, 1948, 14). | ||
| − | + | '''2.''' ''тільки одн.'' '''''Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку.''''' Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Іван Франко, VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 42), | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | 2. тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Іван Франко, VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 42), | + | |
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 65. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 65. | ||
Поточна версія на 20:58, 28 листопада 2014
Гідність, -ности, ж. Достоинство. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ГІ́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка, II, 1951, 190); — Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність (Василь Стефаник, І, 1949, 167); Образ Юрія Брянського, радянської людини з її високими гідностями, належить до найяскравіших образів української літератури (Мовознавство, VI, 1948, 14).
2. тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Іван Франко, VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 42),
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 65.
Ілюстрації
|
|
|
|
