Гусак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:25, 1 грудня 2013; Денисенко Аня (обговорення • внесок)
Гусак, -ка, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. Нп. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачок.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
ГУСАК, а, чол. Самець гуски. Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір'ячко на голові самички (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); * У порівняннях. Старі клавіші засичали, як гусаки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 55).
