Гурт

Гурт, нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гуртто потраплю піймати. Левиц. I. 122.

Гурт, -та, м. 1) Стадо (о скотѣ). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8. 2) О людяхъ: толпа, собраніе, общество, компанія. Женуть гуртами християн у колізейШевч. 613. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. ІІІ. 57). 3) О неодушевленныхъ предметахъ: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. І. 50. 4) В гурт, до гурту. Въ одно мѣсто, вмѣстѣ. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. І. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21. 5) За гурт. Вмѣстѣ. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. II. 132. 6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. І. 49. 7) Продавати на гурт. Продавать оптомъ. Сумск. у. Ум. Гурток. Ном. № 10733.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Олесь Донченко, VI, 1957, 151); — Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 74); // Група людей, що знаходяться близько один від одного. Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Леся Українка, III, 1952, 730); Знизу до пам'ятника підійшов гурт школярів з молодою учителькою (Петро Панч, Ерік.., 1950, 56); * Образно. З улоговини до вершин пливуть гурти автомашин (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 28); // Сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями. Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Панас Мирний, I, 1954, 351); За два роки у з'єднанні Федорова утворився невеликий, але бойовий гурт підривників (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 139). // У гурті — разом, спільно з іншими людьми; не окремо, не ізольовано. Добре тепер стали жити — стали ми в гурті робити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 352); Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41).

2. Стадо великої рогатої худоби або взагалі група однорідних свійських тварин, об'єднаних з певною господарською метою. У старшого [брата] степи вкриті гуртами, отарами, табунами, а в меншого усе видохло (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); Ми розподілили тварин на шістнадцять гуртів по 350—400 голів кожний (Колгоспник України, 11, 1961, 12); // Група птахів, що разом літають, ходять і т. ін. В вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 445); Вона крихтами хліба годує гурти голубині (Любов Забашта, Вибр., 1958, 81). ♦ На гурт, перев. із сл. продавати, брати і т. ін. — все разом, у великій кількості; оптом. — То вже як пан сгпілько беруть на гурт, то я спущу.. по чотири (Іван Франко, I, 1955, 372); Не гурт, у знач. присл., діал. — мало. — Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно, — сказав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); У гурт; До гурту — в одне місце, разом з іншими. Вершники гасали по полю, рубали недобитих, а поранених зганяли в гурт (Петро Панч, В дорозі, 1959, 61); Маруся поставила до гурту і свою мисочку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 77).

ГУРТ 2, а, чол., архт. Ребро, смуга, пояс, що виступають на стіні будови. Коньоковий гурт — багате архітектурне оформлення конька даху з залізних, цинкових та інших профільованих прикрас (Архітектура Радянської України, 12, 1939, 40).

Словопедія Словник синонімів

група, ГРОМАДА, компанія, колектив, артіль; (натовп) юрба, юрма, гурма, ватага; (худоби) стадо, отара, (птахів) зграя; гурток, гуртик, гурточок.

Ілюстрації