Гудіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гудіти, -ду, -деш, гл. = Густи. Добре гудіти, коли є чім шуміти. Ном. № 1398. Рѣдко употребляется.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

ghudity

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГУДІТИ і ГУСТИ, гуду, гудеш, недок. 1. Видавати довгі протяжні низькі звуки. Кругом його [стовпа] гуде безсонний жук (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 206); Надворі негода страшенна, сніг, дощ, лютий вітер гуде (Леся Українка, IV, 1954, 100); Перед вікнами хати росли черешні, гуділи над ними бджоли (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 239); Як вийшов за село Давид, гудів тільки дріт на телефонних стовпах (Андрій Головко, II, 1957, 78); У полі тихому гуде десь молотарка одинока (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 25); // Одночасно голосно розмовляючи, створювати загальний гомін. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); // Лунати протяжно, на низьких нотах. — Давиде, чуєш, Давиде, вставай! Уже ранок! — гуде її глибоке контральто (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 103); — Ох, ох, — гудів, мов з труби, голос Килини Макарівни (Яків Баш, Надія, 1960, 89); // безос. Про відчування такого звуку. Здається, Федір і захмелився добре на сьогодні.. В голові тілько гуде та на серці холоне (Панас Мирний, IV, 1955, 233); Щось невловиме дзвенить у вухах, гуде в голові (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89). ♦ Аж гуде (гуло) — виражає інтенсивність якоїсь дії. Нове мотовило аж гуло в її руках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301); У кишені гуде — немає грошей. Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 231). 2. Видавати протяжні низькі звуки, сигнали за допомогою спеціального пристрою. Над степом липневим І тиша і спека, Гудуть паровози далеко-далеко (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 5). 3. розм. Безперервно нити, ломити, боліти. Хаєцький втомлено сів на одному з крісел.. Тільки тепер відчув, як ноги гудуть після довгої напруги (Олесь Гончар, I, 1954, 266).