Гугнявий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гугнявий, -а, -е. Гнусливый, говорящій въ нось.

Гугнявий, -а, -е = Гугнявий. А Кирило Тур.... гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно емірати? К. ЧР. 395.

Сучасні словники

ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав'язала собі світ за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 118);

// З носовим відтінком. Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликав хлопців (Леся Українка, III, 1952, 557); У дітей, що видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м'якого піднебіння, що цілком змінює нормальний голос І робить його гугнявим (Шкільна гігієна, 1954, 309).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 188.

Зовнішні посилання