Грінка

Грінка, -ки, ж. 1) Ломоть, кусокъ. Шух. I. 144. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. ІІ. 98. 2) Гренокъ. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк. 4) Пучекъ орѣховъ на деревѣ. Оріхи так грінками й висять. Борз. у. 5) Добру грінку убити, піймати. Выиграть что-либо. Ном. № 10594. То же значеніе грінка йому впала. Ном. № 10594. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку. Котл. Сн. І. 25.

ГРІ́НКА, и, жін. 1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. З початку бенкету пили тільки пиво у високих.. склянках з хлібними грінками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 97). 2. діал. Невеликий шматок чого-небудь. Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру (Лесь Мартович, Тв., 1954, 158); Два рази на день давав [Микола] йому чаю і дві грінки хліба (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 160). ♦ Убити (піймати) [добру] грінку — мати вигоду, користь, виграти що-небудь. [Марфуша:] Ну, якщо тому правда, то убила грінку (Марко Кропивницький, II, 1958, 333).