Відмінності між версіями «Граната»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 19: Рядок 19:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:35.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:35.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:34.jpg|x140px]]
+
 
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:33.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:33.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:32.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:32.jpg|x140px]]

Версія за 22:41, 5 листопада 2013

Граната, -ти, ж. Драгоцѣнный камень, гранатъ. На шиї гранати, корали, дукачі, як жар горять. Стор. II. 29.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Грана́та — один з видів бойових припасів, призначений для ураження живої сили і бойової техніки супротивника осколками й ударною хвилею, що утворюються від вибуху. Це слово має коріння у французькій мові від слова фр. (pomme) grenate — гранат. Плоди цієї рослини нагадували бойові гранати формою та червоними зернами, які нагадували шрапнелеві шматки гранати після вибуху. Перші гранати з'явилися у Китаї під час правління династії Сун (960—1279). Вони були керамічними глечиками з порохом, які солдати кидали в бік суперника. В Європі гранати почали використовувати при облозі фортець у 16 сторіччі. У 17 сторіччі були створені особливі загони гренадерів, які займалися закидуванням гранат на позиції суперника. Розрізняють декілька типів гранат: Ручна граната (для метання рукою) Гранатометна граната, які вистрілюються із спеціальних пристроїв — гранатометів; Гвинтівкова граната, яка вистрілюються за допомогою особливої насадки або мортирки; Артилерійська граната, вид боєприпасу до артилерійської системи. За призначенням гранати розподіляються на: протитанкові (фугасні, кумулятивні), протипіхотні (осколкові, уламково-фугасні), запалювальні, гранати спеціального призначення (димові, освітлювальні, сигнальні тощо). Гранати також класифікують за принципом детонації. Динамічна (детонація при ударі в ціль) і із затримкою (детонація детонатором із заданою затримкою). Підрив із затримкою здійснюється висмикуванням запобіжної чеки і відпуску скоби — спрацьовує зведений заздалегідь пружинний механізм, і бойок з силою б'є по капсулю з чутливої до ударів речовини (за аналогією з утворенням пострілу з ручної вогнепальної зброї). Вибухаючий капсуль запалює порох в тонкій запальній трубці. Порох горить із швидкістю зразкового 1 см в секунду і не вимагає кисню, тому граната може вибухнути і під водою. Коли вогонь в запальній трубці досягає детонатора, той вибухає і викликає детонацію вибухової речовини, якою споряджена граната. Залежно від конструкції, запал гранати включає запальну трубку з капсулем і детонатором, а також може включати пружинний механізм з бойком, чекою і спусковою скобою.

Ілюстрації

35.jpg 33.jpg 32.jpg

Див. також

Додаткові відомості