Відмінності між версіями «Голосний»
(Створена сторінка: '''Голосний, -а, -е. '''1) Громкій, голосистый, звучный. ''Отець Хома вага голосний. ''Шевч. 503. ''Го...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Голосний, -а, -е. '''1) Громкій, голосистый, звучный. ''Отець Хома вага голосний. ''Шевч. 503. ''Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. ''Ном. № 6313. ''Голосна гармата. ''Шевч. 450. ''Голосна луна розляглась серед тихої ночі. ''Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. '''Голосненький. ''' | '''Голосний, -а, -е. '''1) Громкій, голосистый, звучный. ''Отець Хома вага голосний. ''Шевч. 503. ''Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. ''Ном. № 6313. ''Голосна гармата. ''Шевч. 450. ''Голосна луна розляглась серед тихої ночі. ''Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. '''Голосненький. ''' | ||
| − | [[Категорія:Го]] | + | [[Категорія:Го]]⅓ |
| + | |||
| + | ГОЛОСНИ́Й, а, е. | ||
| + | 1. Який сильно звучить, добре чутний; гучний. Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); Адміністратор сів; поштар махнув на коней батогом, задзеленчав голосний дзвоник — і тільки курява встала... (Панас Мирний, I, 1949, 389); Гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 42); | ||
| + | // Шумливий, гомінкий. З останнього катера зійшов на берег і Самійло Вихор, та його не поглинув голосний натовп моряків (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 9). | ||
| + | Голосне читання — читання вголос. На підприємствах і в колгоспах організовано голосні читання творів (Літературна газета, 7.VI 1951, 1). | ||
| + | 2. перен. Який став широко відомим; загальновідомий. Останніх голосних подій в Одесі не буду Вам [В. М. Гнатюку] описувати, бо, певно, Ви краще знаєте про все з закордонних часописів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274); Одним словом, його [Хоми] ім'я було голосне в краю (Іван Франко, IV, 1950, 318); Бригада ця у нас голосна роботою. Вже слава про неї ген-ген пішла (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 4). | ||
| + | 3. перен. Надмірно претензійний. «Громадський голос» — назва добра, хоч і дуже голосна (Леся Українка, V, 1956, 169). | ||
| + | 4. лінгв. Який утворюється при вільному проходженні повітря з легенів через ротову порожнину (про звуки мови). В українській звуковій системі налічуємо щонайменше 50 основних звуків (фонем), у тому числі 6 голосних і 44 приголосних (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 138); | ||
| + | // у знач. ім. голосний, ного, чол. Кожний голосний, залежно від форми резонаторів.., має певну кількість тонів, що наливаються характерними тонами голосного (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 36). | ||
| + | |||
| + | ==Іллюстрації== | ||
| + | [[Файл:Звуки.png]] | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|wKB4ve0tqiQ}} | ||
| + | |||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | hangos(угор.) | ||
| + | loud(англ.) | ||
| + | |||
| + | ==Джерела інформації== | ||
| + | "Словник української мови" www.sum.in.ua | ||
| + | |||
| + | {subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}} | ||
Версія за 15:51, 19 листопада 2017
Голосний, -а, -е. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. Голосненький. ⅓
ГОЛОСНИ́Й, а, е. 1. Який сильно звучить, добре чутний; гучний. Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); Адміністратор сів; поштар махнув на коней батогом, задзеленчав голосний дзвоник — і тільки курява встала... (Панас Мирний, I, 1949, 389); Гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 42); // Шумливий, гомінкий. З останнього катера зійшов на берег і Самійло Вихор, та його не поглинув голосний натовп моряків (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 9). Голосне читання — читання вголос. На підприємствах і в колгоспах організовано голосні читання творів (Літературна газета, 7.VI 1951, 1). 2. перен. Який став широко відомим; загальновідомий. Останніх голосних подій в Одесі не буду Вам [В. М. Гнатюку] описувати, бо, певно, Ви краще знаєте про все з закордонних часописів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274); Одним словом, його [Хоми] ім'я було голосне в краю (Іван Франко, IV, 1950, 318); Бригада ця у нас голосна роботою. Вже слава про неї ген-ген пішла (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 4). 3. перен. Надмірно претензійний. «Громадський голос» — назва добра, хоч і дуже голосна (Леся Українка, V, 1956, 169). 4. лінгв. Який утворюється при вільному проходженні повітря з легенів через ротову порожнину (про звуки мови). В українській звуковій системі налічуємо щонайменше 50 основних звуків (фонем), у тому числі 6 голосних і 44 приголосних (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 138); // у знач. ім. голосний, ного, чол. Кожний голосний, залежно від форми резонаторів.., має певну кількість тонів, що наливаються характерними тонами голосного (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 36).
Іллюстрації
Медіа
Іншими мовами
hangos(угор.) loud(англ.)
Джерела інформації
"Словник української мови" www.sum.in.ua
{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
