|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − |
| |
| | '''Гогіт, готу, '''''м. ''1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (См. '''гоготати. '''(На ярмарку) ''гогот та рейвах. ''О. 1862. VI. 98. | | '''Гогіт, готу, '''''м. ''1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (См. '''гоготати. '''(На ярмарку) ''гогот та рейвах. ''О. 1862. VI. 98. |
| | [[Категорія:Го]] | | [[Категорія:Го]] |
| − | 1. Видавати сильні глухі переривисті звуки (про грім, полум'я і т. ін.). Грім гогоче, а блискавка Хмару роздирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 113); Тільки тепер почув [Саїд], як гоготів.. водоспад (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 249).
| |
| − | 2. Видавати звуки, схожі на «го-го» (про гусей). Гуси під небом почнуть гоготіти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 87); Скільки клопоту в бабусі: Кури, пави, утки, гуси... Ті гогочуть, ті голосять — У бабусі їсти просять (Микола Шпак, Вибр., 1952, 68).
| |
| − | 3. розм. Голосно, нестримно сміятися. Пани професори про щось довго сперечались, не слухаючи і перебиваючи один одного: Іваницький тихо, замріяно, зі скаргою, крізь сльози, — Турчинович бурхливо, гогочучи (Петро Колесник. Терен.., 1959, 41); Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукує круті слова, гогоче (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 350).
| |
Версія за 16:42, 24 листопада 2017
Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
