|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | ==Говоріння==
| + | '''Говоріння, -ня, '''''с. ''Говореніе, манера говоренія. |
| − | | + | |
| − | '''Говоріння, -ня, '''''с. ''Говореніе.''' | + | |
| − | Дія за значенням говорити 2, 3. — ''Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (Нечуй-Левицький, III, 1956, 173).''
| + | |
| − | [http://sum.in.ua/s/ghovorinnja]
| + | |
| − | | + | |
| − | ==У сучасних словниках==
| + | |
| − | ''' Говоріння як вид мовленнєвої діяльності'''
| + | |
| − | [http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Philologia/1_84611.doc.htm]
| + | |
| − | | + | |
| − | Говоріння – це надзвичайно складне явище. По-перше, воно виконує в житті людини функцію засобу спілкування. Розуміння того, як це відбувається, перш за все необхідне вчителю для успішного викладання. По-друге, говоріння - це діяльність, точніше, один з видів людської діяльності. По-третє, важливо пам'ятати, що в результаті говоріння виникає його продукт - висловлювання. І як діяльність (процес), і як продукт говоріння володіє певними ознаками (характеристиками, параметрами), які є орієнтиром в навчанні, так як підказують, які умови треба створити для розвитку говоріння, а також є критеріями оцінки результатів навчання.
| + | |
| − | Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній і в монологічній формах. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь – яка інша діяльність, так і говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет – думки того, хто говорить; продукт – висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''Ознаки'''
| + | |
| − | | + | |
| − | * Мотивованість.
| + | |
| − | <small>Говоріння завжди мотивоване. Учень, як правило, говорить тому, що у ного є для цього певна внутрішня причина, є мотив, який виступає в ролі двигуна діяльності. Тому в методиці навчання іншомовному спілкуванню слід говорити про комунікативну мотивацію.
| + | |
| − | В основі мотивації лежить потреба. В основі комунікативної мотивації лежить потреба двох видів: а) потреба в спілкуванні як така властива людині як істоті соціальній, б) потреба в здійсненні конкретного мовного вчинку, потреба «втрутитись» в дану мовну ситуацію.</small>
| + | |
| − | * Активність.
| + | |
| − | <small>Говоріння - завжди процес активний, бо в ньому виявляється відношення мовця до дійсності. Внутрішня активність можлива лише завдяки тому, що предмет спілкування є значимим для даної особистості і викликає у неї емоційне ставлення.
| + | |
| − | Саме активність забезпечує ініціативну мовну поведінку співрозмовника, що так важливо для досягнення мети спілкування.</small>
| + | |
| − | * Цілеспрямованість.
| + | |
| − | <small>Говоріння завжди цілеспрямоване, бо переслідує якусь мету. Таку мету можна назвати комунікативною задачею. За кожною з комунікативних задач стоїть загальна мета говоріння як діяльності.</small>
| + | |
| − | * Зв`язок з діяльністю.
| + | |
| − | <small>Говоріння , як один з видів мовної діяльності, не є самостійним. Мовлення обслуговує всю іншу діяльність людини.</small>
| + | |
| − | * Ситуативність - співвідношення мовних одиниць з основними компонентами процесу спілкування.
| + | |
| − | | + | |
| − | * Самостійність.
| + | |
| − | <small>Ця якість говоріння як діяльності виявляється в тому, що говоріння, як правило, протікає: без запозичення думок з попередньо прочитаних чи прослуханих джерел; без опору на повні чи часткові записи того, що використовується в мові; без опору на ілюстративне зображення об`єктів висловлювання; без звертання до рідної мови</small>
| + | |
| | [[Категорія:Го]] | | [[Категорія:Го]] |
| − |
| |
| − | ==Ілюстрації==
| |
| − |
| |
| − | [[Файл:Govorinnya221117.png]]).
| |
| − | [[Файл:2govorinnya221117.png]]).
| |
