Відмінності між версіями «Глухота»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Ілюстрації)
 
Рядок 19: Рядок 19:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота2.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гл5.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота 3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:глухота 4.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
<gallery>
 
Файл:глухота.jpg|Опис1
 
Файл:глухота2.jpg|Опис2
 
</gallery>
 
 
<gallery>
 
Файл:гл5.jpg|Опис1
 
</gallery>
 
 
<gallery>
 
Файл:глухота 3.jpg|Опис1
 
Файл:глухота 4.jpg|Опис2
 
</gallery>
 
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==

Поточна версія на 19:15, 26 листопада 2017

Глухота, -ти, ж. Глухота.

Сучасні словники

ГЛУХОТА́, и́, ж. Стан за знач. глухи́й 1, 4. У новонароджених в перші дні життя буває відносна глухота, зв’язана з особливостями будови у них вуха (Шк. гігієна, 1954, 64); Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах — глухоті, сліпоті й німоті.. — все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Смолич, І, 1958,85); Довкола мене глухота і нудьга, а самій власні думки безнастанно пережовувати — це і томить і не доводить ні до чого (Коб., І, 1956,123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 89.

Глухота, ти, ж. Глухота.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 291.

Вади слуху — повна або часткова нездатність чути. Полягає у неправильній передачі або сприйнятті органом слуху звуків. Часткова глухота полягає у втраті здатності чути деякі частоти або розрізняти звуки з низькою амплітудою. Повна глухота — цілковита втрата слуху або таке його пониження, при якому неможливе розбірливе сприйняття мови.

Вікіпедія

Ілюстрації

Глухота.jpg Глухота2.jpg Гл5.jpg Глухота 3.jpg Глухота 4.jpg

Медіа

Міфи про глухих людей

Міф 1. Глухий – він же ще й німий

Частково правда. Дійсно, якщо слух людиною був втрачений ще в дитинстві, то висока ймовірність того, що усна мова практично не буде сформована, адже в жестовій мові не чуючі люди майже ніколи не використовують буквені визначення слів. Навіть прочитати і зрозуміти оголошення про переїзд для такої людини дуже важко.

Міф 2. Мова глухих, а саме жестова мова, дуже обмежена, їм важко правильно передати будь-яку інформацію без втрати її сенсу.

Ні. Існує два види жестової мови: літературна й побутова. Останньою володіють абсолютно всі ті, у кого є недолік слуху, а літературної навчаються в спеціальних школах-інтернатах. Також, як і в середовищі чуючих, просте повідомлення достатньо передати побутовою мовою, а складне – літературною.

Міф 3. Якщо людина глуха, то й діти у неї будуть глухі

Ні. Дійсно, вченими не так давно вже був знайдений так званий «ген глухоти», який може передаватися у спадок. Але якщо глухота набута (наприклад, у випадку ураження мозку, сильного удару або не вчасно вилікуваного отиту), то вона не може бути успадкована. Але все ж у житті трапляються ситуації, коли не чують і батьки, і дитина, але сама глухота була придбана за різних причин уже при житті. У цьому випадку можна говорити про спадкову схильність до вушних хвороб.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 89.

Зовнішні посилання