Відмінності між версіями «Гвоздички»

Версія за 20:18, 30 листопада 2013

Гвоздички, -чків, м. мн. Раст.: a) Tagetes patula L. Мил. М. 75. б) — польові. Dianthus Casthusianirum L. ЗЮЗО. І. 121.

Сучасні словники

Малий академічний словник

гвоздика

1)-і, ж. Дикоросла і садова рослина з квітками червоного, рожевого, білого забарвлення. 2)-і, ж., собир. Висушені квіткові бутони гвоздичного дерева, що вживаються як пряність.

Етимологічний словник Фасмера

гвоздика гвоздика рослина "Dianthus", укр. гвоздик, калька польськ. gozdzik, gwozdzik, яке в свою чергу калькували з ср.-в.-н. negelkin, ср.-нж.-н. negelkin, нов.-в.-н. Näglein, Nelke "гвоздика". Ця назва пояснюється тим, що гвоздика (пряність) нагадує за формою цвях старої ручного кування; см. Бернекер 1, 366; Клюге-Гётце 413; Брюкнер 166. Ньому. назва є калькою романського; см. Сандфельд, Festschrift V. Thomsen 172.

Словник символізму

Гвоздика - Червона гвоздика означає захоплення, шлюб і пристрасну любов; рожева - сльози Діви Марії і материнство; біла - чисту любов; жовта - відмова.

Види гвоздики

===Гвоздика турецька=== , або бородата( Dianthus barbatus L. ) Гвоздика турецкаяСадовое трав'яниста рослина, що використовується як дворічна , висотою 20 - 60 см з щільними , трохи приплющеними шапками строкатих або однотонних квіток. Один з найпоширеніших квіткових рослин. Відбувається цей вид з Південної Європи і вирощує з XII століття. У Росії зрідка зустрічається по всій європейській частині , в Передкавказзя , на півдні Далекого Сходу. Росте в гаях , листяних лісах , на річкових пісках , рідше на луках і кам'янистих схилах . Назва " бородата " отримала за наявність у кожної квітки приквіткових листочків , реснитчатих по краю. Сьогодні можна зустріти однотонні сорти турецької гвоздики , наприклад ' Red Monarch ' , ' Newport Pink ' , ' Vice Risen ' , ' Diadem ' , ' Купферрот ' , ' Шнеебалль ' , ' Mirage ' . А найбільшою популярністю у садівників користуються суміші - з квітками всіляких , частіше строкатих , забарвлень .

Незважаючи на те що турецька гвоздика культивується як дворічна рослина , вона , як і багато інших видів гвоздик , - багаторічник . У перший рік утворює розетку листя , а цвітіння починається лише на другий рік в червні і триває 1-1,5 місяці. На третій більшість рослин гине , тому посадки турецької гвоздики щорічно відновлюють .

===Гвоздика ремонтантная , або голландська великоквіткова оранжерейна===( Dianthus caryophyllus semperflorens ; англ. Carnation )

найчастіше зустрічається у квіткових магазинах . Довго стоїть в зрізку і добре транспортується . Ремонтантна гвоздика відноситься до групи голландських гвоздик , є однією з провідних оранжерейних культур в світі і дуже популярна. Досягає висоти до 1 метра , має листя з восковим нальотом. Високорослі сорти ( 60 см і вище) вирощуються в оранжереях для отримання першокласної зрізання. Середньорослі сорти (30-60 см ) і компактні сорти ( 30 см і нижче) із стійкими цветоносами гарні для озеленення балкону і саду. Компактні карликові сорти ремонтантної гвоздики часто використовуються як вазонів .

 ===Гвоздика голландська великоквіткова===

, оранжерейнаяЕто рослина з багатовіковою історією згодом було виведено французьким садівником Дальми , вперше отримав сорти з безперервним цвітінням. Більшість її сучасних різновидів є " нащадками " або відносяться до найпоширенішої групі - Сим. Перша з них - Вільям Сим , з яскраво -червоними квітками , з'явилася в 1938 році. З тих пір було створено чимало сортів з поетичними назвами , в тому числі ' Jasmine ' , ' Orchid Beauty ' , ' Фламінго ' , ' Геліос ' , і великими квітками (до 12 см в діаметрі) різноманітного забарвлення - білою, червоною , рожевою , лілової , жовтої , помаранчевої , двокольорового . Завдяки новим технологіям вдалося отримати мініатюрні сорти . У всьому світі вона стала однією з основних оранжерейних культур.

В цілому даний вид занадто теплолюбивий і в середній смузі зацвітає лише наприкінці серпня. Її батьківщиною вважається Середземномор'ї , в Європі її почали вирощувати до XIII століття. У 1665 році Джон Рей писав , що в англійських садах " раніше було багато хороших сортів " , але багато з них втрачені , в той же час в Голландії їх вирощується близько ста , в тому числі й махрові . Згодом цей же автор напише вже про 360 "хороших сортах " цього виду .

Гвоздика садова ремонтантная має дві основні форми , які часто вважають окремими видами : гвоздика Гренадін (D. с. Var . Grenadin hort . ) І гвоздика Шабо (D. с. Var . Schabaud hort . ) .

===Гвоздика садова Шабо ===( Dianthus caryophyllus var schabaud )

- однорічна , в південних районах - дворічна , квіткове рослина , висотою до 60 см. Стебла прямі , вузлуваті , листя сизо -зелені. Квіти гвоздики запашні махрові , діаметром до 6 см. Світло-і теплолюбна рослина . Переносить незначні заморозки. Використовують для клумб , рабаток , міксбордерів , озеленення балконів і лоджій. Це одна з довгостроково квітучих гвоздик . Зрізані квіти довго стоять у воді. Виведена у Франції на початку XIX століття аптекарем Шабо. За два століття було отримано безліч сортів з квітками найрізноманітнішого забарвлення

У гвоздики Шабо є прекрасні сорти: ' Жанна Діоніс ' - чисто -біла ; ' Ля Франс ' - світло- рожева ; 'Рожева Королева ' - яскраво -рожева ; 'Аврора' - лососева- рожева ; ' Марі Шабо ' - сіро -жовта ; ' Етінселян ' - яскраво -червона ; ' Вогняний король ' - червоно- помаранчева ; ' Лежьен д'Онер ' - темно- вишнева , ' Мікадо ' - лілова ; ' Люмінетт Мікст ' - з різним забарвленням квіток.

===Гвоздика садова Гренадін ===( Dianthus caryophyllus var . Grenadin )

в наших кліматичних умовах вирощується як дворічна рослина . Сільноветвістое рослина висотою до 70 см , листя узколінейние з сріблясто - сизим нальотом , квіти досить великі з приємним запахом бувають прості і махрові з зазублинами по краях пелюсток. У перший рік після посадки цей різновид гвоздик формує прикореневу розетку , на другий рік дає рясне цвітіння , яке триває з червня по серпень. Колірна гамма дуже різноманітна від чисто білого , жовтого кольору до червоного , строкаті , іноді з облямівкою. Добре розвинений кущ має до 200 квіток. Культивується здавна , дуже популярна. Також як і турецька гвоздика , Гренадін зимує у відкритому грунті.

Деякі сорти гвоздики садової Гренадін :

'==== Глорія ' ====(' Gloria ' )

- кущики висотою 50-60 см. Квітки червоні , махрові і напівмахрові , до 5 см в діаметрі.

'==== Розакенігін '==== (' Rosakеnigin ' )

- кущики 45-55 см заввишки. Квітки темно- і яскраво -рожеві , махрові і напівмахрові , до 4,5 см в діаметрі.

'==== Фойеркеніг ' ====(' Feuerkеnig ' )

- кущики 40-45 см заввишки. Квітки вогненно -червоні , махрові і напівмахрові , до 5 см в діаметрі.

Невибагливість , холодостійкість , здатність довго зберігати привабливий вигляд у вазі , тонкий аромат роблять гвоздики групи Гренадін дуже привабливими рослинами для аматорських квітників.

 ===Гвоздіка китайська=== ( Dianthus chinensis ; англ. Chinese pink ) . Садівники віддають перевагу гвоздиці китайської - вирощується як однорічник. Її квітки до 7 см в діаметрі , яскраві , різноманітного забарвлення . Висота рослин 10 - 45 см. Європейці познайомилися з нею в 1705 році, коли французький місіонер Біньон прислав з Китаю в Париж її насіння . Минуло небагато часу, і гвоздику китайську стали вирощувати в багатьох європейських країнах. До Росії ж в XIX столітті з Японії була привезена її великоквіткова форма , що отримала назву гвоздика китайська Геддевіга , на честь садівника Санкт- Петербурзького ботанічного саду Карла Геддевіга .

Турецька гвоздика

цвіте в червні - липні , а садові й китайська - у липні - жовтні. Деякі види гвоздик цвітуть одноразово протягом сезону , але особливо цінується ремонтантная гвоздика (у якої цвітіння повторюється багато разів ) .

Низькорослі види килимових гвоздик

Більшість гвоздик вирощують в саду як багаторічні ( альпійська ) ... Особливої ​​уваги заслуговують багаторічні низькорослі сорти для рокария , які також ідеальні як килимові рослини. Ці маленькі гвоздички утворюють акуратні подушечки з вузьких листя і розпускаються на початку літа. Низькорослі види також підрозділяються на кілька груп.

====Гвоздика альпійська==== ( Dianthus alpinus L. ) Батьківщина - гори Європи , Альпи , де росте на висоті 1000 - 2500 м. Багаторічний вид 20-25 см заввишки з чудовими червоними квітками , посередині з пурпуровим кружечком в білу крапку. Важливо правильно вибрати місце , щоб це чарівне рослина відчувало себе " як вдома" . Тільки будинок його - вапнякові масиви Альп , розташовані на висоті 2000 м н . у. м., так що в альпінарій ця гвоздика довго не витримує. Успішніше росте на кам'янистому ділянці - " скельної осипи " . Сорти і гібриди більш стійкі і частіше зустрічаються в культурі. Популярний її сорт D. alpinus ' Albus ' з білими квітками.

Гвоздика - травянка

, або дельтовидная гвоздика ( Dianthus deltoides ) - плід сучасної селекції. Це почвопокровноє рослина , що утворюють щільні дернікі діаметром до 40 см і висотою до 15 см. Відрізняється особливою привабливістю завдяки поєднанню бронзово- зеленого листя і дрібних одиночних , рожевих , білих , вишнево -червоних квіток. Зацвітає через 12-14 тижнів після посіву і характеризується дружним , рясним і тривалим цвітінням все літо до жовтня. Відцвітаючи , дає велику кількість насіння , які висипаються і проростають , створюючи щільний красивий ковер.Гвоздіка периста

Гвоздика периста

( Dianthus plumarius ) - заввишки 15-40 см , обільноцветущая , подушковидна , з невеликими сизими листочками і численними рожевими , червоними або білими квітками , пелюстки яких сильно порізані по краю у вигляді бахроми . Розпускається в червні- серпні.

Гвоздика піщана

( Dianthus arenarius ) , що утворює щільну дернину висотою від 10 до 30 см. З липня до вересня на рослині розкривається безліч запашних білих ( іноді рожевих ) квіток діаметром 1,5-2 см , з сильно торочкуватими пелюстками.

Гвоздика пишна

( Dianthus superbus ), що нагадує сильно збільшену гвоздику піщану , з кущиками висотою до 60-70 см і запашними рожевими , пурпуровими або білими квітками , діаметром до 3 см , з торочкуватими пелюстками.

Гвоздика сиза

( сіро- блакитна) ( Dianthus gratianopolitanus ) - популярне зимовозелені підвушковидна рослина з сизо- блакитними листям , заввишки 20-30 см. Цвіте у червні - липні.

Гвоздика забута

висотою 15 см утворює акуратні подушечки діаметром 15 - 17 см і зацвітає в липні - серпні рожевими або малиновими квітками , пелюстки яких мають жовто - коричневу виворіт.

Гвоздика льодовикова

( Dianthus glacialis ) , що утворює щільні " подушечки " висотою всього 2-5 см , посипані рожево -червоними квітками.

Гвоздика польова ( дикоросла )

- невисока рослина з тонкими листочками і дрібненькими рожевими квітами з п'ятьма пелюстками. Її часто можна зустріти в наших лісах на узліссях , луках , на сухих , добре освітлених ділянках . Цвіте у червні - серпні. Як багато дикорослі рослини , польова гвоздика має лікувальні властивості. Має протизапальну , кровоспинну і знеболювальні властивості .

Всі види гвоздики добре розмножуються насінням і живцями , частиною куща або дернинки . Вони невибагливі , не вимагають ретельного догляду - головне , щоб їх не " задушили " бур'яни або висаджені поруч рослини. А от місце для них краще вибирати відкрите , сонячне, з пухкими піщаними , а для багатьох видів - з вапняними грунтами. Більшість з них зав'язують насіння і можуть легко розмножуватися самосівом . Іноді різні види схрещуються , утворюючи нові цікаві форми і гібриди.

Для того щоб гвоздика зацвіла на початку літа , насіння потрібно посіяти в березні. Потім сіянці обов'язково пікірують . У середині травня розсаду висаджують у грунт на відстані в середньому 20 см між рослинами. Для висадки краще вибрати сонячний ділянку і попередньо внести в землю органічні добрива. Особливо добре приживаються рослини , вирощені в торф'яних горщиках. Багаторічні сорти розмножуються посівом насіння під скло в квітні або в грунт - в травні , а також посадкою живців в парник - у липні. Через кілька років гвоздика може виродитися і тоді її необхідно замінити.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання