Відмінності між версіями «Ганьба»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Медіа)
Рядок 26: Рядок 26:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
 +
{{#ev:youtube|Ke2oVCJ8deU}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Версія за 08:30, 24 жовтня 2018

Ганьба, -би, ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип’є. Лебед. Ганьбу дати кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ГАНЬБА́, и, жін.

1. Принизливе для кого-небудь становище. Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 67).

2. Недобра слава; безчестя. Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Тарас Шевченко, II, 1953, 207); Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село (Михайло Стельмах, I, 1962, 107).

3. Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь. [Комісар:] І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті (Олександр Корнійчук, I, 1955, 32). ♦ Ганьбу давати, заст. — гудити, ганити. — Лучче було ганьби не давати: зради не було б, сорому (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 239).

Ілюстрації

BGQA0wv4 400x400.jpg Riw5wb.jpg Depositphotos 117082742-stock-illustration-shame-rubber-stamp.jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 27.

Зовнішні посилання