Гай

Гай, гаю, м. Роща, небольшой лѣсъ. Вас. 206. По гаєві усякий птах літає. Греб. 390. Густий гаю, густий не прогляну. Мет. 66. Ум. Гайок, гайочок. Гайок зелененький. Шевч. 411. Ходить милий по гайочку, виграває в сопілочку. Чуб. V. 42.

Сучасні словники

Гáй, -ю; д. і м -ю,-єві, мн. -я́м,-я́х;р. -ю,мн. -їв; ор. –єм,мн. -ями; ч [ псл. *gaiь, очевидно, пов'язане з gojiti, укр. гоїти (первісно - залишатися жити,вирощувати)]

Тлумачення:

ГАЙ - Невеликий, перев. листяний ліс. На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384);