Відмінності між версіями «Гайдарка»

Версія за 17:26, 24 листопада 2021

Гайдарка, -ки, ж. Длинная пастушеская палка. Лубен. у.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГАЙДА́РКА, и, жін., діал. Ціпок вівчара.

slovnyk.me

ГАЙДА́РКА, и, ж., діал. Ціпок вівчаря.

Як прокинувсь гайдар молоденький, Глянув у віконце, а вже світ біленький. Як ухватив гайдарку на плечі, Та не промовив до дівчини речі (з народної пісні).

Джерело: https://slovnyk.me/dict/newsum/%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0

Гайдарка -и, ж., діал. Ціпок вівчара.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Горох

Етимологія:

ГАЙДА́Й – «вівчар; волар Ж; волоцюга ж; здоровань ж», очевидно, запозичення з румунської мови; рум. haidắu «пастух волів, корів» (мн. haidăi) виводиться від уг. hajtó «погонич», пов’язаного з hait «гнати», яке може бути зіставлене з hait «скривляти» або з манс. chujt- «спонукати, підганяти»; форми з суфіксом -ар могли виникнути на українському ґрунті в результаті зближення з га́йда «(пастуша) флейта»; п. hajdaj «старший пастух».

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

Гайда́р – «вівчар»; гайда́рка – «ціпок вівчара»; гайдарюва́ти; гайде́й – «волар; волоцюга; здоровань; нечепура»; гайта́р «волоцюга».

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 16.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Зовнішні посилання